Ніч ліниво розгляглася над стихлим, втомленим містом. Де-не-де ще світиться світло у вікнах поодиноких сов. Що вони роблять там, за своїми вікнами? Чого їм не спиться? Хотілося б інколи мати собі крила і уміти літати, здається, яховалася б за такими вікнами і підглядала. От, станеш за вікном, а там молода, ще навіть зовсім юна матуся колише немовля ( Read more... )

( Read more... )

Він її хотів. Собі. Усю і назавжди. Так, як колекціонер, що побачив на аукціоні омріяну рідкісну статуетку. Як сомельє, якому дали скуштували лише краплю найсмачнішого у світі вина. Уперше він так хотів собі щось. Когось. Живу людину. У власність.  Абсолютно ( Read more... )

Любов поштаря

-         Альошко, Альошко! - летіло услід хлопчаку, що стрімко тікав геть. - Ех, Альошко!

( наївне до бєзобразія, нужне по роботі )